Шелехова Галина Тарасівна

Вчена ступінь кандидат педагогічних наук

Місце роботи Інститут педагогіки НАПН України

Народилася  навесні 1951 року в селі Тарасівка Києво-Святошинського  району Київської області  у сім’ї робітників,  які багато працювали самі й привчали до роботи дітей.  Мама дуже любила землю й  працювати на ній,  вирощувати квіти, дерева, всяку городину. Вона  на своєму довгому віку ніколи не проспала схід сонця. І вже зараз, будучи хворою й літньою людиною (90 років), яка вже самостійно не може рухатися по хаті,  вона чекає весну і марить роботою на  землі.
Батько  мав хист до столярства, був майстром-золоті руки.    У вільний від  основної роботи час він майстрував  для односельців різноманітні меблі, шив взуття для родини, одяг; сам змайстрував гармошку і також самотужки навчився грати на ній. Ось  уже понад 20 років його немає серед нас, проте меблі у маминій старенькій хаті ще стоять, міцні, самобутні, нагадуючи про батька і його  вмілі, працьовиті руки…
Нас  у родині  троє  дітей  (старша сестра Олександра, брат  Володимир і я). Усі  здобули вищу освіту. Сестра закінчила Київський інститут культури, багато років працювала бібліотекарем, а  брат - Харківський поліграфічний  інститут імені І.Федорова, факультет графіки. Він знаний  художник, член спілки художників України (графіка, живопис).
Хотіло добрим словом згадати нашу стареньку, але таку милу серцю Тарасівську восьмирічну школу Києво-Святошинського району Київської області, у якій завжди панувала аура  доброти, сімейного затишку, справедливості,  поваги і любові до дітей. І все це було завдяки  тому, що господинею  у цьому домі була наша Надія Кіндратівна Олійниченко, учитель української мови  і літератури, директор школи, за часів керівництва якої мені пощастило навчатися і навіть рік попрацювати старшою піонервожатою. І саме їй я завдячую своєму вибору  спеціальності - учителя української мови і літератури.
Середню освіту довелося здобувати вже  в іншій школі - № 173 м. Києва (1966-1968), яка тільки-но відкривалася як школа старшокласників, після закінчення якої один рік працювала старшою піонервожатою Тарасівської восьмирічної школи.
Вищу освіту здобула в Київському державному педагогічному інституті імені О.М.Горького  на філологічному факультеті (українське відділення), який успішно закінчила, одержавши спеціальність «Учитель української мови і літератури середньої школи»( 1969-1974).
Навчання в педінституті (заочно-вечірня форма навчання) давало змогу поєднувати його з працею. То ж Людмила Олександрівна Хлєбнікова, кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник,  яка за сумісництвом працювала в Тарасівській восьмирічній школі (з другого класу була моїм учителем співів),   привела мене в Науково-дослідний інститут педагогіки (УНДІП), де  промайнуло майже все її трудове життя на різних посадах (аспірантка, старший науковий співробітник, зав.лабораторії естетичного виховання, старший науковий співробітник лабораторії сільської школи). Ось  із жовтня 1969 року і до нині я працюю в Інституті (з деякою перервою  у зв’язку з народженням дочки). Спочатку працювала старшим лаборантом відділів педагогічної соціології, методики математики; з травня 1979 року -  молодшим науковим співробітником, з вересня 1989 року – науковим,  а  з квітня 1998 року – старшим науковим співробітником лабораторії навчання української мови. З грудня 2004 р. і до нині – завідувач   цієї лабораторії. За сумісництвом  працювала вчителем української мови і літератури (5-7 класи) в середній школі  № 20 м. Києва в Оболонському районі, де й мешкаю з 1972 року.
З глибокою повагою і вдячністю хочу згадати  моїх учителів, наставників-науковців і просто добрих та  чуйних людей - завідувачів відділу педагогічної соціології  кандидатів педагогічних наук, старших наукових співробітників Аврахова Григорія Герасимовича, Панченка Миколу Федоровича; завідувача  відділу методики математики доктора педагогічних наук, професора Тесленка Івана Федоровича, моїх незабутніх старших колег-мовників – у різні роки завідувачів лабораторії  методики навчання української мови  - доктора педагогічних наук, професора, член-кореспондента АПН України Біляєва Олександра Михайловича, кандидатів педагогічних наук, старших наукових співробітників Симоненкову Лідію Миколаївну і Скуратівського Леоніда Віталійовича, пам’ять про яких  живе і буде жити в моєму серці…
1996 року захистила кандидатську дисертацію.  Маю ступінь кандидата педагогічних наук і вчене звання старший науковий співробітник. Займаюсь однією з актуальних проблем української лінгводидактики – мовленнєвим розвитком учнів 5-11–х класів загальноосвітніх  навчальних закладів, оцінюванням їхніх  навчальних досягнень та ін..  Є автором і співавтором понад 200 друкованих праць, серед яких підручники української (рідної) мови для 5-11 класів, методичні посібники з розвитку зв'язного мовлення для 5-7-х, 10-11-х класів, посібник для вчителя до підручника для 10-11-х класів, робочі зошити з рідної мови для 5-11-х класів, збірник диктантів для державної підсумкової атестації,  збірники переказів із творчим завданням для випускних екзаменів, збірники переказів для державної підсумкової атестації з української мови,  тестові завдання для 5-11 класів, посібники для незалежного зовнішнього оцінювання навчальних досягнень учнів з української мови, посібник-репетитор для підготовки до НЗО;  низка чинних  програм з української мови для основної і старшої школи (1985 – 2011); співавтором концепцій навчання державної мови в середніх загальноосвітніх навчальних закладах, Державного стандарту з української мови, автор  численних статей  у фахових журналах і збірниках наукових праць. Нині  працювала у складі творчої групи  з розроблення  нової Концепції мовної освіти в Україні, проекту нової редакції  Державного стандарту з мови.
Тривалий час виконую обов’язки  вченого секретаря спеціалізованої вченої ради із спеціальності 13.00.02 із захисту кандидатських дисертацій, члена науково-методичної комісії з української мови при МОНМС України, заступника головного редактора фахового журналу “Українська мова і література в школі”; неодноразово була головою  і заступником голови журі  Всеукраїнського конкурсу «Учитель року» в номінації «Українська мова і література»,  заступником голови журі  Міжнародного  конкурсу знавців української мови імені Петра Яцика та ін...
Останнім часом займаюся розробленням змісту  й технологій навчання української мови в основній і старшій школі, реалізацією їх у підручниках української (рідної) мови для учнів основної й старшої ланок загальноосвітніх навчальних закладів і методичних посібниках для вчителів-словесників, електронних підручниках для 7, 8, 10-11 класів (у співавторстві),  численних статтях, виступах на наукових конференціях, семінарах  міжнародного, всеукраїнського і регіонального рівнів. Здійснюю наукове керівництво аспірантами і здобувачами наукового ступеня.
За наукову діяльність і участь у різних заходах  була нагороджена Почесною грамотою Кабінету Міністрів України,  Почесними грамотами Міністерства освіти і науки  України, Почесними грамотами Академії педагогічних наук України, Інституту педагогіки, значком «Відмінник освіти України», медаллю Міністерства освіти  і науки України «За наукові досягнення», значком НАПН України «К.Д.Ушинський» за багаторічну сумлінну працю, значний особистий внесок у розвиток педагогічної освіти.
      Моє життєве кредо – робити добро людям, допомагати всім, хто цього потребує. Сподіваюся, що мені це вдається.